Дуже часто старші родичі знецінюють проблеми та почуття новоспеченої мами і можуть говорити фрази на кшталт: «А от нам дійсно було важко! З дитиною на поле йшла! В 3 місяці на роботу вийшла! А що ти? Сидиш в декреті і нічого не робиш!»
Давайте розберемось, як було колись і як є зараз:
— Колись разом в одній хаті жили багато поколінь, по декілька сімей: наприклад, прадідо з прабабою, дідо з бабою та одна або дві молоді сім’ї з дітьми.
Дідусі і бабусі завжди брали участь в догляді та вихованні дитини. Було більше людей, які візьмуть дитя на руки, розкажуть казку або пограють з ним. Мама могла спокійно займатись побутовими справами, йти на роботу, чи по справах, знаючи, що дитина в надійних руках. Була постійна комунікація між доглядальниками. Не треба було пояснювати що і як робити/ що і коли давати їсти, коли вкладати спати, як заспокоювати і т.д. У дітей була стабільна прив’язаність до своїх доглядальників.
Тепер молоді сім’ї живуть окремо від родичів і часто не мають допомоги. Мама постійно концентрується на дитині і водночас куховарить та прибирає. А навіть, якщо є допомога, то це на короткий час, на декілька годин, коли мама навіть не встигає розповісти про правила сім’ї та особливості взаємодії з дитиною. Відповідно, у дитини немає стабільної прив’язаності до короткочасних доглядальників, що може бути стресово як для мами, так і для дитини. Бо не знаєш, як дитина буде себе поводити з чужою або майже чужою людиною.
—Колись у жінок було більше досвіду в догляді за дітьми. Тому що в сім’ях дітей було більше і старші діти бачили як мама доглядає за молодшими та приймали активну участь у догляді.
Завдяки досвіду мами мали менше сумнівів в догляді за немовлятами. А коли з’являлись якісь питання, то вони звертались до своїх мам чи інших досвідчених жінок.
Тепер сім’ї часто складають з мами, тата та 1-2 дітей. Відповідно у дітей немає досвіду у догляді за своїми сиблінгами.
Оскільки сучасні мами не мають досвіду, то в них виникає дуже багато сумнівів щодо догляду за немовлятами і вони в цьому мало довіряють своїм мамам або інших знайомим мамам. А все тому, що зараз прийнято шукати інформацію в спеціалістів, на форумах, в книгах з педіатрії. Зараз у вільному доступі так багато інформації, що в ній можна заплутатись, тому у мам часто виникають сумніви чи роблять вони все правильно.
— Колись було менше культурного різноманіття. В одному селі, місті, районі чи навіть у всій країні був один погляд на виховання дітей. Всі сусіди дотримувались одної релігії, одинакового сприйняття, вдягались в однотипний одяг. У всіх заведено було в неділю ходити до церкви, щовечора молитися, до старших не відкривати рот, не класти лікті на стіл...І якщо в гостях дитина щось робить не так, то їй чужі люди легко могли зробити зауваження і це вважалось нормою.
Тепер внаслідок розвитку цивілізації, Інтернету, телевізора, можливостей відвідати інші країни утворилось різноманіття поглядів на виховання. Тепер жодна сім’я не є схожою між собою і використовує різні стилі та методи виховання. Тому до кінця ніхто з батьків не знає, чи роблять вони усе правильно.
— Колись як діти, так і мами більшість часу проводили на вулиці. Раніше не було стільки машин і діти могли вільно бігати по дворі, а дорослі менше хвилювались за їхню безпеку. У мам було багато спілкування. Догляд за дітьми на вулиці ділився з іншими мамами. Мами спілкувались на ставку, де разом прали одяг, на полі, сідали разом шити або лущити горох.
Внаслідок урбанізації мами сидять в квартирах в чотирьох стінах. Через мінімальне спілкування з оточуючими жінки почуваються самотніми. А якщо виходять на роботу ще до закінчення декрету, то відчувають тиск суспільства і почуття провини, бо «зарано лишила дитину».
— Раніше не було соціальних мереж, ніхто не знав як живе та чи інша сім‘я, ніхто на загал не ділився своїми фото з відпочинку, стрункою фігурою одразу після пологів чи новими навиками своєї дитини.
З появою Інтернету та соціальних мереж жінки легко можуть знайти відповіді на свої питання щодо догляду та виховання дітей, знайти однодумців, відчувати зв’язок із зовнішнім світом, коли сидиш в чотирьох стінах з дитиною.
Проте є й інша сторона соціальних мереж: все більше мам порівнюють себе з іншими та відчувають соціальний тиск бути «ідеальною мамою». Не відповідаючи цьому нереалістичному образу, мами можуть відчувати значний стрес, почуття провини, вигорання, незадоволення своїм досвідом материнства, що може призводити до депресії та інших проблем із психічним здоров’ям.
Важливо розуміти, що в соцмережах показують лише 10-15% свого життя і цей образ далекий від реального.
Кожного дня мама відчуває сумніви та почуття провини, яке пригнічує її і заважає отримувати задоволення від материнства. А охочих вказати мамі, що вона щось робить не так - дуже багато.
Як тільки жінки народила дитину, то почуття провини стає її вірним супутником: не так тужилась при пологах, залегко вдягнула дитину, не дала шапку, давала грудь на кожен писк, перейшли на суміш, дитина в 6 міс. ще не сидить, а в 10 міс. ще не ходить, купила пюре для першого прикорму замість того, щоб самій приготувати, в хаті вічний безлад, не приготовлений обід, зарано віддала в садок і т.д.
Соціальна ізоляція, тиск суспільства, відсутність допомоги та спілкування, постійні сумніви, почуття провини - це лише маленький список причин, чому сучасним мамам материнство дається важче та в них більше проблем із психічним здоров’ям: постійна втома, підвищена тривожність, післяпологовий смуток чи післяпологова депресія, вигорання та ін.
Тому в теперішньому суспільстві дуже важливо дбати про молоду маму. Особливо, після пологів варто родичам чи друзям брати на себе домашні обов’язки, поки мама відновлюється та створює безпечну прив’язаність з дитиною. Родичам також потрібно підтримувати маму, а не лякати та винити, бо вона «щось не те з’їла», чи «молоко пісне», «в домі безлад» і цей список можна продовжувати.
Тому, будьте добрішими до мам. Адже вони роблять велику роботу!
Автор: Юкиш Ірина, психологиня в декреті, консультантка з питань грудного вигодовування, мама порічок та няня у минулому.
Kommentare